«То так тільки в Інстаграмі». Подружжя відновлює 100-річну хату на Рівненщині
Подружжя біля білої хати з очеретяним дахом у зеленому саду
Жителька Костополя на Рівненщині Алла Кіптель разом із чоловіком цієї зими придбала майже сторічний будинок на хуторі. Невдовзі купили ще одну хату для батька. Тепер уся родина займається ремонтом і відновленням осель.
Майже 100-річну хатину подружжя купило на хуторі Руда, що нині входить до складу села Велика Любаша. Саме тут колись жили бабуся і дідусь Алли.
Від втрати до нового початку
У листопаді минулого року дідусь помер у віці 85 років. «Я така подумала: „Ну все, на цьому моє село і завершилося, власне“. Взимку ми приїхали, я думала, що того вже буде достатньо. Вже дідуся нема, він не чекає. Буду приїжджати просто на ці околиці. Але вже те відчуття зовсім інше, коли ніхто не чекає, коли нікого немає», — згадує жінка.
Пізніше Алла запропонувала чоловікові купити тут будинок. Він погодився. Рішення підтримав і батько. Через півроку для нього теж придбали хатину.
«По селі ходять слухи, що ми скуповуємо землі, що ми якісь такі дивні», — розповідає Алла.
Скарби минулого та плани на майбутнє
Вільний час подружжя проводить за відновленням 100-річного дому. Тут залишилися речі від попередніх власників: фото, картини, Біблія.
«Знайшла дуже стареньку Біблію — те, що бережу, і декілька картин. Ми все вигрібали тут, виймали. То так тільки в Інстаграмі воно гарно, як колишнє, але це треба спочатку все його вичистити в першу чергу, а тоді по згадках, по тих фотографіях, що тут були, знову вертати на свої місця. Картини я обов’язково, думаю, відновлю, почищу», — додає Алла.
Також у господарстві знайшли скриню, яку називають «скарбом». Її теж хочуть зберегти.
Поки розгрібають і прибирають. Що буде далі — ще не вирішили. Будиночок або повністю відреставрують, або знесуть, а на його місці збудують автентичну хатинку і доповнять збереженими речами.
Аллі дуже подобається природа навколо. Навесні тут співають птахи, зокрема соловейко. «Природа неймовірна. Природа лікує, вона наповнює. Для мене особисто це дуже важливо. Ти приїхав і оцей запах, оце все, ти посидів, відновився, і такий щасливий, наповнений. І тоді обіймаєш своїх рідних, близьких, дітей», — каже вона.
На подвір’ї росте груша віком близько 100 років.
Для Алли важливо прищепити дітям любов до села: «Я вважаю це такою навіть своєю маленькою місією, як зберігати традиції, українство і так далі. Власним досвідом, мені здається, найліпше. Бо в таких простих речах, власне, є життя. І любов в серці тримати. І вірити в Бога, так, як нас вчили бабусі, дідусі».
